6 березня 2010 року у Донецьку пройшов черговий вишкіл організації "Патріот України"
Сонце тільки почало вставати, а я вже не спав, бо я знав що сьогодні вишкіл. Виглянув у вікно і зрозумів що погода в черговий раз приготувала нам випробування так як вчора було тепло і світило сонце, а сьогодні йшов сніг.
У сусідній кімнаті пролунали якісь звуки, я відразу зрозумів, що мій побратим теж не спить і збирається на вишкіл, адже нам треба було виконати відповідальне завдання, приїхати за пару годин до початку і підготувати плацдарм для молодих бійців. Ми швидко зібралися і в путь ...
Прибувши на місце ми відразу взялися до роботи. Але тільки ми встигли закінчити як почули чиїсь кроки і схвильовані голоси, звернувши увагу на годинник, ми здивувалися як швидко промайнув час і побачили що йде колона наших хлопців на чолі з командиром. Привітавшись з усіма, ми зібрали свої речі, вишикувалися і почули "Слава Україні" на що відразу всі відповіли "Героям Слава", після чого наш командир виголосив урочисту промову і вишкіл розпочався.
Після марш кидка з усіма речами, ми забігли на дах будівлі, склали свої речі і приступили до розминки. Я звернув увагу на злегка втомлені, запихані, але все ж такі цілеспрямовані і задоволені обличчя наших молодих. Після розминки ми приступили до заняття з ножового бою і після чого до рукопашу. Ось вже з'явилася перша кров, розбитий ніс, але це не налякало хлопців, а навпаки підбадьорило. Вони ще з більшому запалом почали спаренговаться.
Після рукопашного бою, злегка пом'ятих, але веселих і впевнених у собі, повели на заняття з пром-Альпу. Але тільки я встиг спуститися та піднятися для другого спуску, ми побачили що до нашого будинку під'їхав чорний позашляховик з синіми номерами і з нього вийшли чотири міцні людини в камуфляжі які діставали якісь сумки з машини і одягали бронежилети, на той момент всі були схвильовані. Про захід знало багато людей, зразу в голові почала крутитися думка хтось здав і псам системи дали команду зірвати нам вишкіл, ми не знали чому вони приїхали, але переривати вишки не збиралися. Вони увійшли до будівлі і почали підніматися по сходах, ми приготувалися. А АСАВ піднялися на два поверхи вище ніж ми і теж почали тренуватись. Всі посміхнулись і ми продовжили заняття, правда все ж тактичну підготовку проводити не стали, тому що з величезної будівлі вони вибрали саме теж місце що й ми дивно чи не так. А ще коли ми пішли відв’язували мотузку вони почали задавати дивні питання наприклад: хто ми, звідки ми і чим тут займаємось.
Після цього ми вишикувалися командир сказав своє слово і сьогоднішній вишки підійшов до кінця.

Фото