Недільний ранок 7-го березня почався з дивної тиші. Кімната була залита інтенсивним сонячним світлом, але довкілля було невідповідно до погоди тихе. Скинувши одеяло все стало зрозуміло: «Мороз и солнце – день чудесный», тобто пташкам співати морозно, а сусіди ще не прокинулись. Розминка і контрастний душ зробили свою справу: тонус скажено стрибнув вверх, енергія забила гейзером і як за махом чарівної палочки всі домашні справи миттєво були зроблені.

Вільний до вишколу час вирішено приділити невеличкій прогулянці. На вулиці або втомлені люди що на бігу сплять, або «компанейська» молодь, що вийшла за пивом «подлечиться». Жах! Йду далі, через метрів тридцять – «снимающие стресс». По зовнішньому вигляду видно що знімається він вже всю ніч, але глобальне питання «Ты меня уважаешь?» остаточно не вирішено. Одного з компаньйонів мабуть не поважає ніхто, бо сон його періодично переривався боротьбою з сугробом, в котрій останній завжди перемагав. Радянське «С утра принял – весь день свободен!» досі актуальне для всіх прихільників комуністичного минулого, це о 8-ій ранку!!!

На місці збору щохвилини чутно привітне «Слава Україні» і шелест камуфляжу у дружніх обіймах. Саркастично згадую все що бачив з ранку, та оточуючих зі своїми побратимами. Які схожі ми народились, і які різні ми зараз, хоча громадянські права і в п’яниці і в науковця однакові. Останній цвях в труну «віри в систему ліберально-демократичних цінностей» вбила повія, що на питання міліціянта «Чого не підеш працювати?» відповіла «А ти чого?» .

В цей час бодрі та веселі Соціал-Nаціоналісти вирушили на місце тренування. Трошки бігу, розминка і одразу розподіл на тренувальні групи. Були проведені стандартні вправи, серед яких дюльфер, тактика Суареса, ножовий бій, штурмова смуга та величезна кількість вправ з рукопашного бою. Не обійшлося без гумору. У вправі «бій 2 проти 1», досвідчений боєць так розгубив своїх молодих побратимів, що атакуючи, вони нагадали нам сценку з «Золотого теляти», де Балаганов та Паніковській намагались пограбувати Корейка:

Я захожу з лівої сторони, а ти з правої. Я штовхаю в лівий бік, а ти в правий. Він каже «Хуліган», а ви відповідаєте «Хто хуліган?».
Але замість того, щоб згідно диспозиції зайти з лівої сторони та штовхнуть Корейка в бік, Балаганов сказав:

-Дайте закурить.
-Я не курю, - відмовив Корейко.
-Так, а котра година ви не знаєте?
-Десь годин дванадцять.
Підійшовший Паніковський розгублено промовив:

-Вечір дуже теплий…
-Після чого не витримавши напруги зайшов до міліонера за спину та заверещав:

-Руки вгору!
За що миттєво отримав удар і впав дивлячись на Балаганова, котрий кричав:

-За що мене?! Я тільки запитав котра година…

На дворі вже було темно, коли вишкіл було оголошено закритим, і в піднесеному настрію ми рушили додому.

Фото