Скрип тормозів маршрутки, вітання з побратимами і марш-кидок до місця вишколу.

На передвишкільній промові нам повідомлено що значна частина часу буде приділена рукопашному бою. Так і є, інструктор ходить серед нас і вказує на недолікі виконання тієї чи іншої вправи. Багато лунає питань і для кожного є відповідь, є свій підхід, є порада.

Паралельно рукопашу іде підготовка до дюльферу. Інструктор прив’язує мотузку, перевіряє її надійність і для остаточної впевненості особисто спускається декілька разів. Через вікно нижнього поверху помітно як купа будівельних уламків систематизовано перетворюються на штурмову смугу.

Нарешті все готово і по закінченню РБ миттєвий розподіл на дві вишкільні групи. Перша на ножовий бій, а друга на Рукопаш в екстрімальних умовах. Не обходиться і без казусів – молоді побратими періодично гальмують, чим викликають гомеричний регіт всіх вишкільників. Буває і не смішно, але сумувати через подряпини ми теж не збираємось.

По черзі бійці ідуть на пром-альп та штурмсмугу. Дуже цікаво спостерігати різницю характерів та особистостей: хтось нагадує блискавку, а хтось і важкий танк.

Коли на місто спутились сутінки, пролунала команда «Штурм» і почалась зачистка методом Суареса. Погана видимість та велике задимлення приміщення пинесла перемогу оборонцям, що запалило полум’я реваншу в серцях атакуючих.

Трохи тактичних маневрів і анекдоти довкола багаття пообіцяли дати нам нових сил та натхнення в подальшій боротьбі.

Згодом очікуйте на фото і відео.

Слава Перемозі!